(067) 274-05-02 - заказы      (093) 475-28-09 - заказы 

 

(0432) 43-14-85 - магазин (063) 696-51-08 - механик

 
 

Авторизация







Трагічна новина з Італійської Парми

ПечатьE-mail

На змаганнях в Італії трагічно загинув 19-річний велогонщик з Вінничини Олександр Шаповал На змаганнях в Італії трагічно загинув 19-річний велогонщик з Вінничини Олександр Шаповал.

Колектив «ВелоЛіги» висловлює співчуття і слова підтримки його рідним і близьким. 

«Гірського короля» Сашу в останню путь проведуть в неділю 23 серпня об 11 годині ранку із СК "Колос" (м. Вінниця, вул. генерала Арабея, 3).

У свої 19 велогонщик з Вінниці Сашко Шаповал здобув чимало висот на змаганнях в Україні, Європі, світі. Він тренувався у рідному місті, у Харкові, а останні роки — в Італії. Мріяв підкорити олімпійський п'єдестал і навіки вписати овіяне славою своє ім'я у ряди переможців та призерів ігор. Був люблячим, турботливим, уважним і добрим сином батьків Юрія Леонідовича та Галини Григорівни, братом старшої сестри Тетяни і, певно, дуже сумував за рідними за кордоном, з радістю повертався до них. Хотів вступити до Академії фізкультури, не встиг отримати свій значок майстра спорту України. Доля розпорядилась інакше...

Підла смерть настигла його під час змагань з велоспорту...

загрузить ролик

19-річний гонщик команди «Промочикло Нері» помер від внутришньої кровотечі після падіння на перших кілометрах дистанції у вівторок, 11 серпня. Під час одноденної гонки в італійському місті Феліно, злетівши з траси на повороті, наш спортсмен важко травмував черевну порожнину, вдарившись об дерево. Спортсмен був при пам'яті, відвезли українця до шпиталю міста Парма каретою «швидкої допомоги». У лікарні, незважаючи на зусилля медиків, зупинити кровотечу не вдалося.

У Вінницькій обласній дитячо-юнацькій спортивній школі при спорттоваристві «Колос» Сашу Шаповала пам'ятають звичайним вінницьким підлітком. Не може без суму та гордості казати про нього заслужений тренер і наставник по життю Сергій Ніколаєв, який працював з сотнями вінницьких дітей-спортсменів і підшуковував серед них майбутні таланти велоспорту.
- Сашко прийшов до нас у 2001 році, восени, під час чергового набору. Невеличкий, худорлявий хлопчина, зовні нічим не примітний, зі звичайної родини. Батьки його вибір підтримували і допомагали, вчився він у школі № 32. Вже з перших тренувань був старанним, сумлінним, відповідальним, схоплював усе миттєво, не пропускав заняття без поважних причин. У 2004 році вже виступав у 13 змаганнях по області та Україні, виборював свої перші призові місця, У 2005 році брав участь у 29 стартах, де здобув п'ять призових місць.
Згодом перейшов у юнацьку групу, став кандидатом у майстри спорту, у 2006 році здобув вже шість перемог на всеукраїнських змаганнях, виборов призове місце на чемпіонаті України у багатоденній гонці. За цими сухими цифрами перемог і участі у змаганнях стоїть колосальна, важка і відповідальна робота Сашка над собою. За перемоги і моральні якості його запросили у тому ж 2006 році на навчання до Харківського центру олімпійської підготовки разом із п'ятьма іншими моїми вихованцями — до заслуженого тренера СРСР Віталія Резвана. Звісно, обсяги фінансування, а також можливості для підготовки спортсменів у цьому центрі не порівняти з рівнем вінницьким. Тому, на жаль, і їдуть від нас перспективні, молоді спортсмени. Так і Саша... У Харкові продовжував наполегливо тренуватись і працювати над собою.

Звісно, результати були все кращими та кращими — у 2007-му перейшов до категорії юніорів, а ще через рік розкрив свій талант і вміння сповна. У 2008 році здобув 14 перемог, тричі переміг на чемпіонаті України та етапах Кубка світу. Підкорив Італію, Канаду, Німеччину, інші країни, єдиний від Вінниччини брав участь на чемпіонаті світу серед юніорів у Південно-Африканській Республіці.
Згодом його запросили до Італії, до місцевого велоклубу. Сашко також був членом молодіжної збірної України. Перспективи мав чудові, продовжував тренуватись, перейшов вже у категорію чоловіків до 23 років. Особливо полюбляв їзду на гірських дорогах, його навіть там «гірським королем» встигли назвати...
- У ЗМІ пишуть, що саме Ви віддали таємно від нашого спорткерівництва Сашу на навчання з Вінниці до Харківської спортшколи?
- Чому таємно? Якщо людину запросили  інші, він вільний у своєму виборі. Йому запропонували, він і поїхав. У нас же не якесь таємне товариство. А от тих, хто так каже, хочу запитати: а які ви особисто умови створили, щоб Сашко залишився на Вінниччині?
- Яким   був   Саша  як спортсмен і як людина?
- Якби не трагедія, то його ім'я лунало б незабаром серед імен інших славетних велогонщиків світу. Завжди охоче навчав молодших велосипедистів. Привозив спортінвентар, одяг, діти завжди натовпом за ним ходили, для них він був як жива легенда. Він допомагав нашій рідній секції як міг і чим міг.
- Можете повірити, що так трагічно обірвалось життя Сашка?
- Востаннє ми з Сашею бачились у Вінниці у червні, коли він приїздив на чемпіонат України. Жалівся трохи на здоров'я, але все одно мав прагнення і брати участь у гонці за свій клуб. Щось його наче гнітило, у голосі тривога відчувалась, а у мене було якесь неприємне відчуття. Страшно, дуже страшно, трагічна смерть і безглузда. Чому саме Саша, чому загинув найкращий?

Заступник керівника міського спорткомітету зазначив, що, можливо, на міському та обласному рівнях буде розглядатись питання про присвоєння Сашиного імені турніру чи змаганням з велоспорту.
Редакція «33-го каналу» висловлює своє співчуття рідним та близьким загиблого.

по матеріалам Вінницької обласної щотижневої газети «33-й канал»

Автор: Анатолій МЕЛЬНИК

Переход в фотогалерею.